Економіка і організація інноваційної діяльності

Abstract

Світова фінансово-економічна криза спричинила скорочення обсягів виробництва і реалізації продукції та банкрутства підприємств в усьому світі, її вплив на економіку України також є вельми значним. Більшість підприємств різних галузей вимушені реалізовувати стратегію скорочення. Але просте скорочення не є стратегією розвитку, воно не передбачає зростання масштабів впровадження інновацій. У цій ситуації джерелом виживання і розвитку підприємств може бути тільки інноваційна діяльність, спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності на ринку. Крім того, на думку провідних українських учених, єдиним джерелом конкурентних переваг української економіки є формування економіки знань, під якою розуміється нова ера суспільного розвитку, що прийшла на зміну аграрній і індустріальній епохам. Під «економікою знань» або «економікою, заснованою на знаннях», стали розуміти такий тип економіки, в якому знання грають вирішальну роль. У такому значенні термін популяризував Пітер Друкер, один з найвпливовіших теоретиків менеджменту 20 століття. Зараз цей термін, разом з терміном «економіка, що базується на знаннях», використовується для визначення типу економіки, в якій знання грають вирішальну роль, а виробництво знань є джерелом зростання.